Артем Лоік - Кораблі

Бро, закороти мені цей приспів в голові: Ла-ла-ла!
На корпоративі зайде меру й голові! Ла-ла-ла!
Роздягають як завжди нас голі королі… Ла-ла-ла!
Вибачай, Кузьма, та тонуть «люди-кораблі»! Ла-ла-ла!

В океані-борделі залишаються шлюпки
Випливають на берег і збирають свої «недокубки» до купки!
Бо не хочеться тонути з отими непотрібними людьми-кораблями
І одне лише на думці залишається у них: «намутить скоро б лями!»

Знову риму, як бісер — накидаю на мозок!
Знаю-знаю, як бісить! Та вибачай, я по-другому не можу!
Я співак безконтактний, співак безконтрактний
І цей акт мимо такту, — так, — літературний теракт мій!

Вибухаю, і власне, я сліпий камікадзе!
Я не пісня для плазми, — я лиш пісня для спазму!
І хоч столяр, хоч мер ти, — твоя думка зі скла, блін!
Обов’язково тут треба померти, щоб ожити, як Скрябін!?

Бро, закороти мені цей приспів в голові: Ла-ла-ла!
На корпоративі зайде меру й голові! Ла-ла-ла!
Роздягають як завжди нас голі королі… Ла-ла-ла!
Вибачай, Кузьма, та тонуть «люди-кораблі»! Ла-ла-ла!

В океані-борделі, не по волі Титанів
А по волі маленьких рабів і тиранів будують Титанік
Хочуть тримати пів світу стадо «Великого брата»
Але затримай повітря, — і ти його втратиш!

Спалюйте Орвелла, та усвідомте, сліпий недороблений окупант:
Де заборонений Майдан, там дозволений «Mein Kampf»
Вибачай, я приніс не відоси тобі, зачитав не сонети!
Бо я стою на своєму і досі в тенетах, як Луцій Сенека!

Ей, поціновувачі, ви де? Вас лише мода одна веде!?
Чи ви чекаєте, коли приціл моя доля зі снайперки наведе?!
І ці запеклі вірші, ма, знову тихенько вмиратимуть…
Не годуйте грошима, я прийшов за мурахами!

Бро, закороти мені цей приспів в голові: Ла-ла-ла!
На корпоративі зайде меру й голові! Ла-ла-ла!
Роздягають, як завжди, нас голі королі… Ла-ла-ла!
Вибачай, Кузьма, та тонуть «люди-кораблі»! Ла-ла-ла!